Українське суспільство поки не повною мірою навчилося правильно взаємодіяти з громадянами, які мають інвалідність, тому подекуди ми можемо стикатися з ейблізмом. Це явище, яке характеризується упередженнями та дискримінацією щодо такої категорії населення. В суспільстві все ще існують стереотипи та відчуженість даної теми. Особливо чутливим є питання дітей з інвалідністю. Благодійний фонд «Пряме включення» опікується родинами з такими дітками та може розповісти про тонкощі спілкування з їхніми батьками.

Основні правила спілкування

По-перше, пам’ятайте про ввічливість. Вживайте лише етичну термінологію. Неприпустимо говорити: «інвалід», «дитина з обмеженими можливостями», «хлопчик на візку». Адже насамперед потрібно акцентувати на особистості, а не на хворобі. Тому правильно казати: «людина з інвалідністю», «незряча дитина», «хлопчик на колісному кріслі» тощо.

По-друге, не варто до батьків, які виховують таких діток, ставитися специфічно. Знову ж таки, не треба акцентувати на хворобі. Ви точно не допоможете, якщо будете драматизувати й висловлювати надмірне співчуття.

Не потрібно проявляти зайву цікавість щодо діагнозу чи лікування, якщо ви не близько спілкуєтесь з дорослими. Водночас якщо з вами діляться такою інформацією, вислухайте та проявіть емпатію.

Ваша думка – важлива, але не треба її нав’язувати

Уникайте стереотипів. Дехто може думати, що батьки, які виховують таких дітей, завжди пригнічені, а сама малеча – неактивна та безрадісна. Однак це помилкові судження, люди з інвалідністю також відчувають потребу провести активно час, вони теж сміються та радіють життю. Тому будьте відкритими й спілкуйтеся без упереджень.

Водночас якщо малеча поводиться гучно чи робить незрозумілі жести або рухи, не робіть їй зауваження. Ви не можете знати справжні причини такої поведінки. Також не треба повчати чи критикувати батьків. Вони постійно проводять час з дитиною і точно краще розуміють, як треба з нею поводитись.

Ще одна рекомендація: не давайте непроханих порад і не ставте малечі діагноз самотужки. Якщо вас не питають, то не треба рекомендувати якихось лікарів чи інших спеціалістів.

І наостанок «Пряме включення» радить проявляти інтерес не тільки до дорослих, а і до дитини. Запитайте як у неї справи, які в неї успіхи тощо. Ставтеся до неї терпляче та з повагою.