Війна ніколи не приносить позитивних емоцій. Це завжди страх, сум, співчуття, розпач та розгубленість. Більшість дорослого населення України вже отримали психологічні травми на все життя. Що ж тоді говорити про дітей? Як їм розповісти про те, що відбувається навколо? У цьому матеріалі ви дізнаєтеся думку психологів щодо цього питання.

Підготуватися до обговорення важких питань

Психологи кажуть, що якщо ви один із батьків, то маєте бути готові до постійних запитань про війну. Діти не контролюють власні думки так, як це роблять дорослі. Вони завжди промовляють свої емоції та схильні гіперболізувати їх. Приготуйтеся до будь-якої з реакцій. По-перше, запасіться терпінням відповідати на однакові запитання раз у раз. Не припиняйте казати про те, що все буде добре і мир обов’язково настане. Не фантазуйте, будьте чесними. Забудьте про слово «заспокойся». Але уникайте жорстких подробиць та фото з місця ракетних ударів, особливо якщо на них закарбовані жертви обстрілів.

Бути поруч

Експерти кажуть, що внутрішня тривога завжди простежується в рухах людини. Саме тому вкрай важливо обіймати свою дитину та показувати їй максимальну безпеку. Малюйте, будуйте халабуди, грайте в рольові ігри – створюйте тілесний контакт.

Нагадувати про повсякденні речі

Навіть якщо спускатися у підвал стало вашою новою рутиною – не забувайте нагадувати своїй малечі про те, до кого можна звертатися про допомогу. Покажіть, що вам можна довіряти. Також варто подбати про питання безпеки. Впевніться в тому, що дитина знає свою домашню адресу, може зателефонувати дорослим в разі потреби й добре розуміється на правилах поведінки в стресових ситуаціях (якщо раптом загубилася чи почула гучні звуки на дворі, коли дорослих немає поруч).

Розповідати про власні емоції

Покажіть дитині, що ви також переживаєте. Скажіть, що це нормально: плакати, боятися і сумувати. Розкажіть про те, що вам допомагає у боротьбі з таким станом. Розуміння та підтримка – необхідні речі не лише для дорослих, а й малечі. Головне – зберігати власний спокій, адже діти нервуються, коли бачать, що навіть батьки не здатні впоратися із ситуацією.

Дати можливість висловитися

Школярі вже можуть аналізувати причинно-наслідкові зв’язки й будувати певні паралелі. Дайте дитині промовити вголос своє бачення таких складних речей як початок війни, поточна ситуація на фронті чи окупація. Уважно вислухайте її та поділіться власними думками щодо сказаного. Не варто засуджувати підлітка за неправильні на ваш погляд висловлювання. Так ви лише заплутаєте дитину й завадите її навчанню критичного мислення.

Якщо малеча не ставить запитання про вибухи чи зміни у вашому повсякденному житті, це зовсім не означає, що вона не стурбована тим, що відбувається. Навіть найменші зміни у поведінці: погіршення апетиту, нічний енурез чи нетипова мовчазність – це сигнали про зміни в емоційному стані дитини. Не варто ігнорувати такі прояви. Намагайтеся більше контактувати з дітлахами та за можливості надавайте їм доступ до соціуму. Взаємодія з однолітками зменшить рівень тривожності.

Проявляти чесність

Якщо дитина питає вас про те, в чому ви не розумієтесь чи не знаєте, не варто фантазувати для збереження власного авторитету. Краще чесно сказати: «Я цього не знаю. Відшукаймо відповідь разом?». Пам’ятайте про те, що в інтернеті може бути купа різноманітної інформації, подекуди досить далекої від реальності. Тому дуже важливо перевіряти декілька джерел перед тим, як приймати будь-яку зі сторін. Вчіть малечу формувати «медіафільтр» з раннього віку.

Ще один важливий момент – називати речі своїми іменами. Якщо вам необхідно сказати, що людина померла, не треба вигадувати, що вона спить чи десь пішла. Таким чином ви можете навіяти думку про те, що спати – означає померти. Аби дитина легше сприйняла подібну інформацію, не конкретизуйте. Якщо це стосується вашого знайомого чи рідної людини, запропонуйте написати листа загиблому, запалити свічечку чи відпустити в небо кульку. Малюк має поставити крапку і взаємовідносинах з цією людиною.

Чи можна брати дітлахів на цвинтар?

Психологи також додають, що не варто брати із собою на церемонію поховання дітей, які не дуже добре розуміють, що саме відбуватиметься. Оптимальний вік для відвідування таких заходів – від 7 років.

Не забувайте, що діти не усвідомлюють те, які складнощі й загрози їх оточують сьогодні. Зберігайте емоційну рівновагу і будьте поруч із малюком. Ваше батьківське тепло допоможе йому пережити стресовий період з мінімальними ризиками порушення психіки.